Поради досвідчених колег

• Перед уроком перевірте, чи все потрібне на місці, чи немає зайвих предметів біля дошки, чи чисто в класі.
• Раціонально використовуйте кожну хвилину уроку.
• Не витрачайте багато часу для перевірки домашнього завдання. Використовуйте різні форми перевірки. Вводьте систему взаємоперевірки.
• Поясніть учням мету, завдання уроку. Коли пояснюєте новий матеріал, намагайтеся вичленити проблеми, пропонуйте учням вирішувати їх самостійно.
• Не спішіть виправляти помилку учня, краще, якщо її виправлять  однокласники.
• Намагайтеся організувати самостійну роботу учнів на уроці: пропонуйте їм більше писати, розв’язувати прикладів.
• На уроці кожен учень має бути на виду, до кожного шукайте  індивідуальний підхід.
• Під час використання технічних засобів навчання, комп’ютерної техніки, наочності не марнуйте час, намагайтеся використовувати засоби  ефективно.
• Під час організації самостійної роботи, усних відповідей не квапте учнів.
• Звертайте увагу на виховні аспекти уроку.
• Домашнє завдання потрібно давати з поясненням, до дзвоника.
• Не затримуйте учнів після дзвоника.
• У перших-сьомих класах обов’язково проводьте фізкультхвилинку в середині уроку.
• Пам’ятайте: кожний урок не повинен бути схожим на попередній.

Вимоги до поурочних планів

* Чітко визначені тема, мета.

* Поурочний план – логічна схема побудови уроку (не обов’язково план уроку писати як конспект викладання нового матеріалу).

* План повинен демонструвати методи, форми, прийоми роботи з класом, спрямовані на досягнення мети.

* Чітко вказати форми і методи індивідуальної роботи з сильними і невстигаючими учнями.

* Особливу увагу при плануванні треба приділяти самостійній роботі учнів на уроці, самостійному пошуку знань (наше завдання не наповнювати учнів знаннями, а викликати інтерес до знань, навчити здобувати ці знання, творчо мислити).

* Повинні бути сформульовані питання, які пропонуються учням на різних етапах роботи на уроці.

* Поурочні плани повинні передбачати всі елементи структури обраного типу уроку (урок засвоєння нових знань; урок формувань умінь та навичок; урок засвоєння умінь та навичок; урок узагальнення і систематизації знань; урок перевірки знань, навичок і умінь; комбінований урок).

* Поурочні плани повинні бути охайно оформлені.

Яким повинен бути конспект уроку

(методичні рекомендації)

Початок  конспекту оформляється за загальною схемою.  Спочатку  зазначаються:

тема, мета заняття, його тип, методи і прийоми проведення, засоби наочності й технічні засоби навчання, використана в процесі підготовки до заняття література.

Дидактична мета визначається, виходячи зі змісту матеріалу програми, вона вказує на результат, який передбачається досягнути.

Доцільно виділити навчальні завдання, які визначають формування умінь і навичок: виконувати конкретну операцію, дію; відрізняти правильнее виконання дії, якою необхідно оволодіти, від неправильного; визначати, пояснювати, обґрунтовувати характерні ознаки, принципи правильного виконання дії.

У конспекті слід вказати розвивальну та виховну функції навчання:

• якими логічними операціями та прийомами розумової діяльності оволодіють учні;

• які почуття пробуджуються у процесі навчання (подиву, зацікавленості, успіху, гордості, співпричетності, відповідальності та ін.);

• які цінності для себе відкривають, усвідомлюють учні;

• які уміння соціальної поведінки формуються на занятті.

 У конспекті орієнтовно виділяють такі головні етапи навчального заняття:

• актуалізація опорних знань і чуттєвого досвіду школярів;

• розкриття значущості теми та мотивація пізнавальної діяльності учнів;

• формування системи знань, умінь, навичок учнів;

• закріплення, застосування знань, умінь, навичок у різно- манітних ситуаціях;

• домашнє завдання на наступний урок чи інше заняття;

• підведення підсумків обговорення досягнутих результатів, вражень, думок.

 Послідовність етапів заняття може бути різною (залежно від його типу).

Молоді вчителі у конспекті зазначають:

• способи, прийоми актуалізації опорних знань (основних понять, визначень, висновків, формул, які учні засвоїли раніше і застосовують у практичній діяльності), необхідних для сприймання учнями нового змісту;

• способи актуалізації позапрограмних знань школярів (знань, набутих з різних джерел інформації, що стали частиною життєвого досвіду); налагодження зв’язку з пройденим матеріалом; поглиблення понять, засвоєних на минулому занятті; форми регулювання роботи класу, отримання

зворотного зв’язку (питання, короткі самостійні повідомлення учнів (бажано вказати прізвища учнів, які будуть залучені до різних видів роботи), індивідуальні завдання, практичні та лабораторні роботи, демонстрація дослідів діючих моделей).

 На етапі мотивації пізнавальної діяльності школярів слід визначити способи постановки мети, розкриття особистісної значущості теми для учнів, пробудження у них інтересу до певного змісту, роботи на занятті, створення емоційного настрою класу, тобто здійснення психологічної підготовки школярів до сприймання нового матеріалу. З цією метою, залежно від рівня готовності класу, змісту теми, можна використати незвичайний, навіть парадоксальний матеріал, проблемну ситуацію, аналогію, несподіване порівняння, ілюстрації, наочні посібники, технічні засоби.Можна стисло описати бесіду, діалог чи дискусію, в процесі яких учні висловлюють міркування щодо теми, очікування, уявлення.

Після підготовчого етапу в конспекті описують зміст активного навчання шляхом взаємодії вчителя та учнів:

• виділяють логічно пов’язані етапи організації спільної навчально пізнавальної діяльності вчителя та учнів;

• зазначають нові факти, положення, уміння та навички, якими повинні оволодіти школярі; описують характер організації діяльності учнів, способи співпраці учителя та школярів, застосування методів і прийомів, що забезпечують продуктивне оволодіння матеріалом певним контингентом учнів, форми їхньої навчальної діяльності й міжособистісної взаємодії;

• формулюють різні типи питань, способи стимулювання классу до розв’язання різних типів завдань;

• накреслюють способи перевірки рівня розуміння, осмислення учнями знань, володіння уміннями й навичками, оцінювання досягнутих результатів;

• зазначають прізвища учнів, які будуть залучені до конкретного виду роботи із врахуванням їхніх індивідуальних особливостей.

Завершальний етап уроку передбачає відпрацювання; вдосконалення; застосування знань, умінь і навичок учнів, оцінення рівня їх сформованості.

 У конспекті також зазначають форми (колективні, групові, індивідуальні) і способи застосування знань у стандартних і змінених умовах (мозкова атака, діалог, дискусії, виконання різноманітних завдань, вправ, лабораторних, практичних робіт); способи мотивації діяльності школярів, організації зворотного зв’язку на певному етапі.

У процесі планування уроку залежно від мети взаємодії вчителя та учнів на певному етапі заняття виділяють також способи, прийоми реалізації виховних можливостей навчання (зміст активних методів навчання, форми організації навчальної діяльності, взаємин учителя і учнів та інших стимулів).

Доцільно в конспекті після кожного етапу заняття передбачити висновок, забезпечити їх взаємозв’язок.

Завершається підготовка до навчального заняття визначенням домашнього завдання на наступний раз.

 У конспекті вказується тема вивчення, підручник, де вона висвітлюється (автор, назва, рік видання, назва розділу, номери параграфів, сторінки), диференційовані (усні, письмові, теоретичні, практичні) завдання. У плані слід зазначити обсяг домашнього завдання, час його виконання учнем.

Наприкінці навчального заняття доцільно підвести загальний підсумок, зазначити способи залучення учнів до повідомлення власних вражень, міркувань щодо заняття.

Як сформулювати

виховну мету уроку

Виховувати інтерес до вивчення математики, потяг до наукової творчості.

·       Виховувати розуміння ролі математики в житті, розуміння важливості математичних знань.

·       Виховувати загальнолюдські цінності: національну свідомість, повагу до національної культури України, уявлення про математику як невід'ємну складову загальнолюдської культури.

·       Виховувати позитивні риси характеру: чесність і правдивість, наполегливість і силу волі, культуру думки і поведінки, відповідальність за доручену справу, ініціативу.

·       Виховувати естетичну, правову, патріотичну, екологічну культуру, здоровий спосіб життя.

·       Виховувати такі людські якості як: сумлінність, здатність до переборення труднощів, працелюбство.

·       Виховувати патріотичну свідомість шляхом ознайомлення учнів з іменами та біографіями видатних учених, що створювали математику, зокрема видатних українських математиків.

·       Виховувати дисципліну, звичку до систематичної розумової праці.

·       Виховувати зібраність, самовладання, комунікативність ( уміння працювати в колективі ).

·       Виховувати позитивне ставлення учнів до навчально-пізнавальної діяльності.

Виховувати уміння сконцентруватися, слухати інших, співпереживати, формувати сприятливий моральний клімат.

Вимоги до сучасного уроку

1. Дидактичні вимоги до сучасного уроку

1. Чітке формулювання освітніх завдань в цілому і його складових елементів, їхній зв'язок з розвиваючими і виховними завданнями. 
2. Визначення оптимального змісту уроку відповідно до вимог навчальної програми і цілей уроку, з урахуванням рівня підготовки й підготовленості учнів. 
3. Прогнозування рівня засвоєння учнями наукових знань, сформованості умінь і навичок як на уроці, так і на окремих його етапах. 
4. Вибір найраціональніших, оптимальних методів, прийомів і засобів навчання, стимулювання і контролю. Вибір форм організації, що забезпечує максимальну самостійність у навчанні учнів. 
5. Реалізація на уроці всіх дидактичних принципів. 
6. Створення умов для успішного навчання учнів. 

2. Психологічні вимоги до уроку

1.Психологічна мета уроку: 
1) Проектування розвитку учнів у межах вивчення конкретного навчального предмета і конкретного уроку. 
2) Врахування у цільовій настанові уроку психологічної задачі вивчення теми і результатів, досягнутих у попередній роботі. 
3) Передбачення окремих засобів психолого-педагогічного впливу, методичних прийомів, що забезпечують розвиток учнів. 
2.Стиль уроку: 
1)Визначення змісту і структури уроку відповідно до принципів розвиваючого навчання: 
* співвідношення навантаження на пам'ять учнів і їхнє мислення; 
* визначення обсягу відтворюючої і творчої діяльності; 
* планування засвоєння знань у готовому вигляді (зі слів учителя, з підручника, посібника) і в процесі самостійного пошуку; 
* виконання вчителем і учнями проблемно-евристичного навчання (хто ставить проблему, формулює її, хто вирішує); 
* облік контролю, аналізу й оцінки діяльності школярів, здійснюваних учителем, а також взаємної критичної оцінки, самоконтролю і самоаналізу учнів; 
* співвідношення спонукання учнів до діяльності (коментарі, що викликають позитивні почуття в зв'язку з проблемною роботою, установки, що стимулюють інтерес, вольові зусилля до подолання труднощів) і примусу (нагадування про оцінку, різкі зауваження, нотації). 
2)Особливості самоорганізації вчителя: 
* підготовленість до уроку — головне усвідомлення психологічної мети і внутрішня готовність до її здійснення; 
* робоче самопочуття на початку уроку й у ході його (зібраність, співнастроєність з темою і психологічною метою уроку, енергійність, наполегливість у здійсненні поставленої мети, оптимістичний підхід до всього, що відбувається на уроці); 
* педагогічний такт (випадки прояву); 
* психологічний клімат на уроці (підтримка атмосфери радісного, щирого спілкування, діловий контакт і т. ін.). 

3. Організація пізнавальної діяльності учнів

1) Визначення заходів для забезпечення умов продуктивної роботи, мислення й уяви учнів: 
* планування шляхів сприйняття учнями досліджуваних об'єктів і явищ, їхнього осмислення; 
* використання установок у формі переконання; 
* планування умов стійкої уваги і зосередженості учнів; 
* вправи. 
2) Організація діяльності мислення й уваги учнів у процесі формування нових знань і умінь: 
* визначення рівня сформованості знань і умінь в учнів (на рівні конкретно-почуттєвих уявлень, понять, що узагальнюють образи, «відкриття», висновки); 
* опора на психологічні закономірності формування уявлень, понять, 
рівнів розуміння, створення нових образів під час організації розумової 
діяльності й уяви учнів; 
* планування прийомів і форм роботи, що забезпечують активність і самостійність мислення учнів (система запитань, створення проблемних ситуацій, різні рівні проблемно-евристичного вирішення задач, використання задач з відсутніми і зайвими даними, організація інтелектуальних утруднень в ході самостійних робіт, ускладнення завдань з метою розвитку пізнавальної самостійності учнів); керівництво підвищенням рівня розуміння (від описового, порівняльного, пояснювального до узагальнюючого, оцінного, проблемного) і формуванням умінь міркувати й робити висновки; 
* використання різних видів творчих робіт учнів (пояснення мети роботи, умов її виконання, навчання добору і систематизації матеріалу, а також обробці результатів і оформлення роботи). 
3) Закріплення результатів роботи: 
* формування навичок шляхом вправ; 
* навчання перенесенню раніше засвоєних умінь і навичок на нові умови роботи, попередження механічного перенесення. 

4. Організованість учнів

1) Ставлення учнів до навчання, їхня самоорганізація і рівень розумового розвитку. 
2) Урахування рівня навченості під час визначення сполучення індивідуальних, групових і фронтальних форм роботи учнів на уроці. 

5. Врахування вікових особливостей учнів

1) Планування уроку відповідно до індивідуальних і вікових особливостей учнів. 
2) Проведення уроку з урахуванням сильних і слабких учнів. 
3)      Диференційований підхід до сильних і слабких учнів. 

6. Вимоги до техніки проведення уроку

1. Урок повинен бути емоційним, викликати інтерес до навчання і виховувати потребу в знаннях. 
2. Темп і ритм повинні бути оптимальними, дії вчителя й учнів — завершеними. 
3. Необхідний повний контакт у взаємодії вчителя й учнів на уроці, необхідно дотримуватися педагогічного такту і педагогічного оптимізму. 
4. Повинна домінувати атмосфера доброзичливості й активної творчої праці. 
5. Варто змінювати види діяльності учнів, оптимально сполучати різні методи й прийоми навчання відповідно до рівня працездатності учнів залежно від дня тижня, порядкового номера уроку, навчальної дисципліни, типу і виду уроку. 
6. Потрібно забезпечити дотримання єдиного орфографічного режиму школи. 
7. Учитель повинний забезпечити активне навчання кожного школяра. 
Отже, психолого-педагогічні та техніко-гігієнічні вимоги до сучасного уроку зводяться до дотримання таких узагальнених положень: 
1) Точне і творче виконання програмно-методичних вимог до уроку; чітке визначення типів уроку і його місце в темі, бачення особливостей кожного уроку. 

  2) Врахування реальних навчальних можливостей різних класів або груп, цілеспрямована ліквідація прогалин в знаннях. 
3) Обміркування та вирішення в єдності завдань освіти, виховання, психологічного розвитку. 
4) Вибір раціональної структури та темпу проведення уроку, які забезпечують вирішення поставлених завдань і продуктивне використання часу уроку: «Цілі визначають тип уроку. Тип уроку визначає його структуру, структура — розподіл часу на різних етапах».
5) Забезпечення практичної і профорієнтаційної спрямованості навчального процесу, створення реальних можливостей щодо використання учнями знань, умінь, навичок, які вони отримали, з метою попередження формального засвоєння теорії. 
6) Концентрація уваги учнів на важливих наукових поняттях, висновках, правилах, світоглядних і виховних ідеях; виділення об'єкта міцного засвоєння. Зв'язок змісту уроку з життям, з практикою і особистим життєвим досвідом учня; використання міжпредметних зв'язків з метою формування цілісної наукової картини світу в інтересах економії часу. 
7)Розширення арсеналу вибору методів переважно за рахунок активних, інтенсивних методів; використання на уроці оптимального поєднання різних методів. 
8) Поєднання колективної форми роботи з груповими та індивідуальними. 
9) Здійснення на основі діагностики навчальних можливостей диференційованого підходу до учнів з акцентом на надання диференційованої допомоги учням з різним рівнем підготовки з предмета. 
10) Формування у всіх учнів активного ставлення до навчальної діяльності, навичок раціональної організації навчальної праці безпосередньо на уроці. 
11) Спілкування з учнями на основі поєднання вимогливості з повагою до особистості. 
12) Розвиток кабінетної системи навчання відповідно до вимог науково-технічного процесу: цілевідповідність, раціональне і комплексне використання різних засобів навчання (підручників, наочних посібників, ТЗН, засобів інформації, ІКТ). 
13) Удосконалення сприятливих для роботи гігієнічних та естетичних умов. 
14) Визначення змісту і обсягу домашніх завдань з урахуванням часу, який необхідний на їх підготовку; якщо необхідно, коментувати методики їх виконання, намагатися, щоб навчання здійснювалося на самому уроці, а обсяг домашнього завдання скорочувався (там, де це можливо). 
15) Чітке дослідження задуму і одночасна готовність гнучко перебудувати його хід при зміні навчальної ситуації, вміння переходити до реалізації запасних методичних варіантів. 
16) Виявлення в ході самоаналізу результатів навчання, виховання, розвитку, які отримали на уроці; порівняння їх з поставленими учителем завданнями, знаходження важливих причин недоліків і успіхів; урахування результатів самоаналізу при плануванні наступних уроків.